Дистанційне навчання. Група № 11 українська мова (урок №66-67)

Тема. Правиа ведення суперечки. Теза й аргументи

Завдання

Опрацювати §59-60, 61-62

Опрацювіати матеріал

Правила ведення суперечки

1.Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви упевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій .

2.Спочатку наводьте тільки сильні доводи, а про слабкі говоріть після і ніби мимохіть.

3.Спростовуйте фактами, показом того, що теза протилежної сторони не випливає з аргументів чи ,що ,висунута опонентом, теза не доведена. Можна показати хибність висловленої думки чи аргументів, спираючись на те, що висновки, які випливають з них, суперечать дійсності. Не наполягайте на запереченні доводів опонента, якщо вони ясні й очевидні.

4.Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

5.У процесі суперечки намагайтеся переконати, а не уразити опонента,пам’ятаючи,що повага до чужих переконань не тільки ознака поваги до чужої особистості, але й ознака широкого і розвиненого розуму .

6.Умійте зберігати спокій і володіти собою , постарайтеся знайти вдале сполучення розуміючої й інтонації, що атакує.

Останній, заключний етап розглянутого мовного жанру передбачає ретельне осмислення процесу спілкування. Для цього можна використовувати такі питання:

1.Що обговорювалося і що повинно було дати обговорення?

2.Чи доведена ведучим значимість проблеми?

3.Наскільки просто, ясно і стисло формулюються теза й антитеза ?

4.Як удається домогтися однозначного семантичного розуміння термінів, понять?

5.Які організуючі мовні дії ведучого у веденні дискусійного діалогу?

6.Як аргументується теза?

7.Як спростовується теза опонентів?

8.Питання яких типів пролунали?

9.Щоспільного і різного, у підсумку, виявлено в позиціях сторін?

10. Чи відповідає сформульована на початку дискусії мета отриманим результатам (цілком, частково, мало)?

11.Хто найбільш дипломатичний, творчий, інтелігентний учасник обговорення?

1.Дайте визначення понять «дискусія» і «суперечка».

2.Чому в суперечці співрозмовники яскравіше розкриваються як особистості?

3.За якими ознаками класифікують учасників дискусії?

4.Як варто поводитися під час суперечки?

5.У чому, на ваш погляд , виявляється тактовне ставлення опонентів один до одного?

1.Зробіть письмовий аналіз однієї з телепередач, побудованої у формі дискусії.

2.Визначте своє ставлення (з увим згодний, згодний, не можу визначитися, не згодний, зовсім не згодний) до тези: «Бізнесменом ,який процвітає ,стає той, хто володіє розвиненим абстрактним мисленням, здібностями до навчання». Складіть перелік аргументів у захист своєї позиції.

Важливо
Виконану роботу  (фото-, відеоматеріали) надіслати для оцінювання на skosianchuk@gmail.com 

Дистанційне навчання. Група № 11 українська література (урок №68)

Тема. Література рідного краю

• Опрацювати матеріал за посиланням http://kraeznavchiy.blogspot.com/p/blog-page_18.html 

Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети —
залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні — як заповіт нам усім.
«Живіть радістю, добротою — найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», — таким було життєве кредо нашого поета-земляка О. Богачука.
У грудні виповнилося 80 років з дня його народження.
Від дня смерті поета Олександра Богачука минуло вже й не так багато часу, майже 20 років. Але, на жаль, зараз його ім’я мало кому про щось говорить, є лише одиниці серед сучасної молоді, які знайомі з його життєвим та творчим шляхом. Після себе Олександр Теофілович залишив багату літературну спадщину з широким діапазоном: вірші-роздуми та вірші-спогади, філософські мініатюри і вірші-реквієми,  публіцистичні поезії й пісні-думи, ніжні ліричні акварелі і бризки-імпровізації, вірші- перестороги і гумористичні вірші, вірші-заповіти і поеми, загалом це десять поетичних книг,  музичний збірник “Світи мені, Дніпре”, він автор двох п’єс, які йщли на сценах театрів, і не менше сотні пісень. Особливо припала людям до душі його пісня “Тиша навкруги”. Його рядки поєднали у собі гордий злет думки й почуття з досконалою мовною формою-ритмом, звуковою тональністю, внаслідок чого й стали піснями.

 А кожен волинянин гімном рідного краю вважає пісню «Волинь моя» ( https://www.youtube.com/watch?v=tj0vOoPTJvo)

Народився Олександр Богачук 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району на Волині у родині сільських ковалів. Сашко часто згадував свого дідуся, дуже любив його.  Вдень дід працював у кузні, а ввечері брав до рук тонкостанну скрипку і вигравав найніжніші мелодії. Дуже багато часу проводив онук з дідусем, це, мабуть, і дало поштовх  для розкриття його таланту, який був закладений у генетичному коді малого Олександра...

З часом спогади про найдорожчих йому людей стають поезією... повідомлення...Не оминула стороною Богачукове село й війна. Він на все життя закарбував у своїй пам’яті те лихо, яке згодом описував у віршах.  Після війни, закінчивши Луцьку середню школу, Сашко вступив до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Саме тут він починає виявляти свої літературні здібності та бере активну участь у літературному житті, починає публікувати вірші.

Олександр свідомо обирає для себе долю поета.  

Після закінчення інституту Олександрвидає першу збірку “Незабутнє”. Авторові тоді виповнилося 25 років. Його вчителями й  порадниками, про яких поет вдячно згадував усе життя, були М. Рильський, А. Малишко, В.Сосюра.

Творчість О. Богачука цього часу — це пристрасть, лірика, ніжність, розкутість, щирість і відвертість почуттів. 

Теми його поезії вічні і незмінні: рідна земля, любов, синівська вірність, повоєнні

лихоліття, нескореність народу. Кажуть, що справжня поезія народжується тоді, коли боляче. Для Олександра Богачука таким болем є спогади про війну: https://www.pisni.org.ua/songs/323663.html

Вже через рік, у 1959 році, виходить і друга  збірка - “Вересневий грім”, яка, на думку критика та літературознавця Степана Крижанівського, стала значною подією в українській літературі. 

Працюючи старшим редактором обласного управління у справах преси, Олександр

Богачук видає у світ третю поетичну збірочку “Ні!”. Згодом одна за одною з’являються інші  Богачукові книжки: “Зелене руно”, “Крик попелу”, “Стогін землі”, “Світи мені, Дніпре”, “Горно”. Також у бібліотеці журналу “Перець” виходить його сатирична книжка “Золота жінка”.

Після багатьох років праці у Луцьку йому пропонують роботу в Рівному, де у 1985 році він очолив Спілку письменників. Навіть переселившись в іншу область, Олександр Теофілович не забував про рідну землю, його серце навіки залишилося на Волині. У 1988 році виходить його остання збірка - “Цвіт роси”.

 У ній Олександр Богачук продовжує демонструвати тонке відчуття рідного краю. Він, здається, вміє розмовляти з ріками і травами, гаями й озерами, з тишею і громами. А це може лише той, хто, зіп’явшись з колиски, зробивши по ній перші кроки, назавжди зостався з’єднаним із землею вічно живими  узами. 

Свого часу Волинському радіо служила позивними мелодія пісні на його слова: “А річка Стир хлюпоче, лоскоче береги, немов сказати хоче: О Луцьк наш дорогий!” – і волиняни без традиційного слова “говорить...” впізнавали голос обласного центру. Було ще великою радістю для земляків, коли Богачукова пісня долунилась аж у далеку Японію. У виконанні якогось уже набутого, напевно, майстра мрійлива “Тиша навкруги” повернулася додому, пролунавши на весь світ із московського фестивалю.

Не кожному дано так зізнаватися, як освідчується поет про себе у цій новій книжці: “О часе, вічний об’єктиве, стою, неначе на суді...”. Посеред усіх обдарованих творчих особистостей на Волині він, на думку критиків, сприймається її найголоснішим речником.   

Неможливо не згадати про О. Богачука- пісняра. Завдяки винятковій мелодійності його поезії становили вдячний матеріал для  композиторів. На вірші поета писали музику такі знакові майстри, як Георгій Майборода («Зацвіли черешні», «Зозуля кує», «Дума про загибле село», славнозвісна «Димить туман»), Климентій Домінчен («Тихо падає цвіт»), Володимир Верменич («Іду я росами»), зажили

популярності також «Троянди на пероні» Анатолія Горчинського тощо. За мотивами «Крику попелу» Анатолій Пашкевич створив ораторію (1981). Та й сам Олександр Теофілович був непересічним мелодистом, автором музики до цілого ряду своїх віршів («Тиша навкруги» та ін.). Пісні на слова поета увійшли до збірки «Світи мені, Дніпре» Його вірші, які стали піснями, не раз хвилювали і радували серця людей.

Найвлучніше про поета та його творчість сказав Георгій Майборода: “Поезія Олександра Богачука приваблює композиторів різних поколінь. Кожен знаходить у ній нові смислові й звукові інтонації, теплі барви образної гами. Сила його поетичного слова, насамперед, в емоційній правдивості. Воно природньо пульсує з душі поета, переплітається невидимими стебельцями почуттів із мотивами народної пісні. Ця невимушеність, висока емоційна напруга поетичного вислову ставить Олександра в ряд поетів щасливої долі, його поезія знаходить найкоротші шляхи до людських сердець. Олександр Богачук - поет високого громадянського звучання. То ніжний лірик, то зосереджено суворий оповідач, - він завжди

вірний своїй самобутній творчій манері... свіжий голос якої живиться чистими джерелами волинського краю”. Нічого не додаси і нічого не викинеш...

Багато волинян і гостей нашої області вперше знайомляться з поезією Олександра Богачука не з його книжок, не під час авторських вечорів поета, а з пристрасних рядків, викарбуваних металом на меморіальних плитах, що вросли в землю, яка у страшне лихоліття була зрошена кров’ю людей в селі Кортеліси. Погодьтеся, некожному поету випадає в життітака честь: говорити з нащадками

немеркнучими словами пам’яті від імені нескорених:  

Спинись, Людино! Мовчки поклонись.

У тишині задумайся на мить...

І нам життя всміхалося колись,

Дзвонила сонцем сяюча блакить.

Ми мали в серці мужність і любов

І вірили у Перемоги час...

Хоча зотлілий попіл захолов,

Але наш голос досі не погас.

Кортеліси – наша біль і незгасна пам’ять. Хоч минули десятиліття від того страшного вересневого дня 1942 року, попіл спаленого фашистами дотла поліського села стукає в серця. Ніщо не забулося, і болем та гнівом

озивається трагедія 2875 розстріляних і закопаних живцем кортелісців, серед них було 1620 дітей.

Величним пам’ятником знищеному, але нескореному партизанському селу стали

відроджені з попелу Кортеліси. 5 травня 1980 року в Кортелісах відкрито меморіальний комплекс жертвам фашизму. І піднялися в бронзі нескорені поліщуки, цілому світу нагадуючи про трагедію, посилаючи прокляття війні.

Коли не спить далекий небосхил

І стелиться туманом сивина, —

Наш гнівний стогін чути із могил:

“Хай буде проклята війна!”.

На плитах слова волинського поета Олександра Богачука, з яких, можна сказати, брала початок його поема “Стогін землі”. Не буде перебільшенням, коли скажемо – це перелиті у поетичні рядки схвильованість серця, уславлення людської мужності і стійкості, пересторога тим, хто ладен кинути світ у нове пекло війни.

...Тепер у Луцьку його могила, там він знайшов свій спочин. А пам’ять про нього живе у серцях рідних, близьких, друзів, тисяч людей, які знають, люблять, шанують Богачукову поезію. Пам’ятають його й у рідному селі, жителі якого виступили ініціаторами спорудження і відкриття пам’ятника у Соколі. Яким ми запам’ятаємо цього поета? 

Девізом усього життя Олександра Богачука був заповіт, особливо актуальний і сьогодні:

Шануймося, єднаймося та будьмо,

Тримаймося родинного стебла.

Забудьмо чвари і себе не гудьмо.

Доволі нас упало із сідла.

Кожен може себе запитати: чи актуальна його поезія зараз? Чи сучасна вона? Справжня поезія завжди вражає до глибини душі, нею переймаються і з трепетом сприймають. Вона починається від чистих народних джерел, від маминої колискової. https://www.youtube.com/watch?v=iRFm2h-QBUA

Минає час... Ідуть за обрій дорогі нам люди. Немає з нами Олександра Богачука, але його вірші досі зігрівають душі, його пісні й донині линуть поміж людей, його кращі твори залишаються серед надбань української літератури. Неоніла Богачук, дружина поета, намагається зробити все, щоб пам’ять про її чоловіка жила вічно, хоча пройшло вже 19 років і біль втамувався, проте з серця його не зітреш. “Хай не забуває його Україна і пам’ятають друзі”, - просить дружина поета. Як нам нині його не вистачає... Тож пам’ятаймо його. Пам’ятаймо і шануймося.

Завдання: 

• Прочитати поезії Олександра Богачука
• Підготувати презентацію на тему "Барвиста квітка таланту Олександра Богачука"

Важливо

Виконану роботу  (фото-, відеоматеріали) надіслати для оцінювання на skosianchuk@gmail.com 

Дистанційне навчання. Група №3 українська література (урок №33)

Тема. Урок позакласного читання.

Опрацювати матеріал

Діаспора – слово латинського походження.

Diaspora – перенесення

Емма Андієвська зростала у російськомовному середовищі , проте ще у дитячому віціусвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову, яку вперше почула у Вишгороді у віці шести років . Відтоді письменниця вирішила писати лише украінською , яку вона сприймала як мову пригнічених . Завдання для себе авторка визначила« створити українську державу в слові» . Пізніше , щоправда , для того , аби показати власну незалежність від мов , Андієвська написала декілька віршів англійською , німецькою та французькою мовами . 

Коли вперше візьмеш збірку іі поезій , вірші повіють на тебе незрозумілістю , бо відсутня звична форма .Тому твори Емми Андієвськоі треба слухати уявою ,і тоді збагнеш ,щоз тобою говорить людина глибинних знань і непересічної думки . Коли ж на крилах своєіуяви полинеш у світ іі творчості , то відчуєш , що доторкнувся до таланту.На полицях бібліотек нас чекає більше двадцяти книжок  цієї поетеси .

Ми зупинимося на декількох віршах із збірки  «Пісні без тексту» , що вийшла у Мюнхені в 1968 році .

Прочитайте вірш

                       Мій день такий короткий –

                       Сплеск води і дорога , що зникає у хащах .

                       Біжать гінці , неоглядаючись ,

                       Від ранку до вечора

                       Міняються царства .

                       Повз яке мандрівки народів ,

                       Поіть молоком

                        Лоша , що заблукало.

1)    Чи чули ви музику вічного безперервного руху , при якому все в світі міняється?

2)    Які думки виникли при згадці про лоша?

3 ) З чим порівнює Емма Андієвська протяжність свого дня і чому ?

Емма Андієвська наголошує на великій ролі підсвідомості у своій творчості. Сприйняття світу відбувається через інтуїцію та відчуття . При цьому містичний та духовний аспекти є важливими складниками .Світогляд Емми Андієвськоі виявляє деяку близькість до вчень буддизму та містики Карлоса Кастанеди. Давайте послухаємо поезію і подумаємо  : якби ви були художником, то яку картину намалювали б ?

Прочитайте поезію

                     Не пишайся рівниною,

                     Вона ще до вечора вкриється вулканами,

                     А найніжніша зелень ляже кістками й пилом.

                     Цей ліс стане пустелею,

                     Ще заки ти встигнеш вимовити своє ім*я.

                     Не пишайся батьківщиною,

                       Тобі суджена одвічна бездомність.

                       Ніхто не поступиться місцем,

                       Кажучи :тут батьків твоїх домовина

                       Ти не маєш ні родичів, ні оборонців.

                        Єдине, що стале,

                        В серці такому поминальному.

Обгрунтування рядків поетеси

           - Моя картина складалася б із двох частин.

             Перша : безкрая різнобарвна рівнина під голубим небом, «ліс, що буяє найніжнішою зеленню».

             Друга : денне світло померкло від пилу й диму, серед якого видніються контури діючого вулкану.

              Одну картину від другої відділяє мить. Все може статися у цьому світі.І не буде батьківщини, а буде одвічна бездомність.

          -А може , цей вірш про суєтність людського життя, в якому ми забуваємо дбати про щось головне , святе ?!

Характерними для творчості Андієвськоі є поетика сюрреалізму, ускладненість композиціі й тексту в прозі. Деякі дослідники також відзначають ознаки постмодернізму в творах Емми Андієвськоі. У поезіях нерідко зустрічається тонкий гумор. Дослідники творчості письменниці також відзначають безпосередність та певну дитячість сприйняття та зображення світу у творах авторки, ніби добре знайомі речі побачено вперше.

Прочитайте поезії

                     Тобі не вільно називатися власним ім*ям.

                    Тільки тому, що інші безликі від ницості.

                    Тобі не вільно ходити на весь зріст,

                    Бо навколо закони пігмеїв.

                     Тебе побавили навіть калюжі.

                     Ти, який роджений для океанів,

                      Та в день найтяжчої зажури,

                      Усі потоки винесуть тебе назовні

.

Берег має своє потаємне берегове,

    Таке, що відкривається.

     На межі між припливом і відпливом.

     Круглими вогнями форми манго

     Прослизають випари в повітряні щілини,

     Тягнучи, як загусклий сік,

      Тіла тих, що вночі

      Дивляться на берегові відблиски.

      І тільки вода знає , що відбулося,

      Та іі пам*ять не порушується висловом.

Дайте усні відповіді

 1) Що нагадує нам перший вірш ?

2)Усі ви були біля річки і спостерігали за таємничістю припливу і      відпливу. Що бачить Емма Андієвська у другій поезіі?

3) Що може знати вода?

Висновки

Емма Андієвська могла б давно стати французькою поетесою чи поповнити список німецьких літераторів, бо таланти вітає будь-яка культура. Та вона залишається УКРАІНКОЮ. І чим більше кривдять іі батьківщину, чим дужче пророкують безнадію іі народові, тим більш упевнено письменниця говорить : «Так я українська ! Тільки українська ! Навіть тоді,навіть тоді, коли я буду єдиною українкою на землі !

 Завдання

Прочитайте вірші Емми Андієвськоі . Чи не знайдете ви  твір, який викликав би у вашій душі  шквал думок. Висловтеся щодо прочитаного і поділіться своїми відкриттями (письмово)

Важливо
Виконану роботу  (фото-, відеоматеріали) надіслати для оцінювання на skosianchuk@gmail.com 

Дистанційне навчання. Група №3 українська література(урок №32)

Тема. Література рідного краю.

Завдання 

Скласти таблицю "Творчість письменників  Волині" 

Дистанційне навчання. Група №15 українська література (урок №33)

Тема. Урок позакласного читання.

Опрацювати матеріал

Діаспора – слово латинського походження.

Diaspora – перенесення

Емма Андієвська зростала у російськомовному середовищі , проте ще у дитячому віціусвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову, яку вперше почула у Вишгороді у віці шести років . Відтоді письменниця вирішила писати лише украінською , яку вона сприймала як мову пригнічених . Завдання для себе авторка визначила« створити українську державу в слові» . Пізніше , щоправда , для того , аби показати власну незалежність від мов , Андієвська написала декілька віршів англійською , німецькою та французькою мовами . 

Коли вперше візьмеш збірку іі поезій , вірші повіють на тебе незрозумілістю , бо відсутня звична форма .Тому твори Емми Андієвськоі треба слухати уявою ,і тоді збагнеш ,щоз тобою говорить людина глибинних знань і непересічної думки . Коли ж на крилах своєіуяви полинеш у світ іі творчості , то відчуєш , що доторкнувся до таланту.На полицях бібліотек нас чекає більше двадцяти книжок  цієї поетеси .

Ми зупинимося на декількох віршах із збірки  «Пісні без тексту» , що вийшла у Мюнхені в 1968 році .

Прочитайте вірш

                       Мій день такий короткий –

                       Сплеск води і дорога , що зникає у хащах .

                       Біжать гінці , неоглядаючись ,

                       Від ранку до вечора

                       Міняються царства .

                       Повз яке мандрівки народів ,

                       Поіть молоком

                        Лоша , що заблукало.

1)    Чи чули ви музику вічного безперервного руху , при якому все в світі міняється?

2)    Які думки виникли при згадці про лоша?

3 ) З чим порівнює Емма Андієвська протяжність свого дня і чому ?

Емма Андієвська наголошує на великій ролі підсвідомості у своій творчості. Сприйняття світу відбувається через інтуїцію та відчуття . При цьому містичний та духовний аспекти є важливими складниками .Світогляд Емми Андієвськоі виявляє деяку близькість до вчень буддизму та містики Карлоса Кастанеди. Давайте послухаємо поезію і подумаємо  : якби ви були художником, то яку картину намалювали б ?

Прочитайте поезію

                     Не пишайся рівниною,

                     Вона ще до вечора вкриється вулканами,

                     А найніжніша зелень ляже кістками й пилом.

                     Цей ліс стане пустелею,

                     Ще заки ти встигнеш вимовити своє ім*я.

                     Не пишайся батьківщиною,

                       Тобі суджена одвічна бездомність.

                       Ніхто не поступиться місцем,

                       Кажучи :тут батьків твоїх домовина

                       Ти не маєш ні родичів, ні оборонців.

                        Єдине, що стале,

                        В серці такому поминальному.

Обгрунтування рядків поетеси

           - Моя картина складалася б із двох частин.

             Перша : безкрая різнобарвна рівнина під голубим небом, «ліс, що буяє найніжнішою зеленню».

             Друга : денне світло померкло від пилу й диму, серед якого видніються контури діючого вулкану.

              Одну картину від другої відділяє мить. Все може статися у цьому світі.І не буде батьківщини, а буде одвічна бездомність.

          -А може , цей вірш про суєтність людського життя, в якому ми забуваємо дбати про щось головне , святе ?!

Характерними для творчості Андієвськоі є поетика сюрреалізму, ускладненість композиціі й тексту в прозі. Деякі дослідники також відзначають ознаки постмодернізму в творах Емми Андієвськоі. У поезіях нерідко зустрічається тонкий гумор. Дослідники творчості письменниці також відзначають безпосередність та певну дитячість сприйняття та зображення світу у творах авторки, ніби добре знайомі речі побачено вперше.

Прочитайте поезії

                     Тобі не вільно називатися власним ім*ям.

                    Тільки тому, що інші безликі від ницості.

                    Тобі не вільно ходити на весь зріст,

                    Бо навколо закони пігмеїв.

                     Тебе побавили навіть калюжі.

                     Ти, який роджений для океанів,

                      Та в день найтяжчої зажури,

                      Усі потоки винесуть тебе назовні

.

Берег має своє потаємне берегове,

    Таке, що відкривається.

     На межі між припливом і відпливом.

     Круглими вогнями форми манго

     Прослизають випари в повітряні щілини,

     Тягнучи, як загусклий сік,

      Тіла тих, що вночі

      Дивляться на берегові відблиски.

      І тільки вода знає , що відбулося,

      Та іі пам*ять не порушується висловом.

Дайте усні відповіді

 1) Що нагадує нам перший вірш ?

2)Усі ви були біля річки і спостерігали за таємничістю припливу і      відпливу. Що бачить Емма Андієвська у другій поезіі?

3) Що може знати вода?

Висновки

Емма Андієвська могла б давно стати французькою поетесою чи поповнити список німецьких літераторів, бо таланти вітає будь-яка культура. Та вона залишається УКРАІНКОЮ. І чим більше кривдять іі батьківщину, чим дужче пророкують безнадію іі народові, тим більш упевнено письменниця говорить : «Так я українська ! Тільки українська ! Навіть тоді,навіть тоді, коли я буду єдиною українкою на землі !

 Завдання

Прочитайте вірші Емми Андієвськоі . Чи не знайдете ви  твір, який викликав би у вашій душі  шквал думок. Висловтеся щодо прочитаного і поділіться своїми відкриттями (письмово)

Важливо
Виконану роботу  (фото-, відеоматеріали) надіслати для оцінювання на skosianchuk@gmail.com